Перші дні в Кукавиці

Гори приваблюють нас і взимку, і влітку. До Карпат хочеться приїхати ще раз і ще раз, бо не всюди побував і не зробив усього, що заплановано. В Кукавиці кожний сезон є привабливим і завжди є чим займатись.

Незалежно від сезону, перша справа тут – відпочинок. Плануючи свій відпочинок, обов’язково залишіть певний час на повне байдикування. Нехай очі запам’ятають красу гір, голова провітриться від зайвого, тіло надихається й насидиться на терасі. Звісно, азарт готування закарпатських страв, нові оригінальні напої, бадмінтон, м’яч на траві, санчата, снігові баби, лижі, відпочинок на камені біля потоку, набирання енергії від землі, вечірня ватра (ой, як гарно тут лунають пісні) і сауна на потічку!

Друге завдання – гірські прогулянки! А тут вони починаються з порога. Пологі лісові стежини манять у гущавину. Ними легко ходити як поважному панству, так і маленьким дітям. В червні – липні галявини здивують вас своїм різнотрав’ям та ароматними суничками. З кінця червня тут починається чорнично – малинова лихоманка – всі туристи та місцеві жителі починають навипередки бігати з бідонами аж під сам Пікуй. Ожинові хащі вкриваються соковитими ягодами наприкінці липня, а липень-жовтень – рай для грибників. Що може бути краще білого гриба на два кілограми, якого відразу можна приготувати! Коли везеш додому пакет сушених грибів, то з’являється відчуття виконаного обов’язку. Білими грибний асортимент не закінчується, а тільки починається. Чорні боровики, сироїжки в сметані, паштет з підпеньок, мариновані грузді, смажені лисички, тушковані польські… Якщо бажаєте чаю зі свіжих трав, то на вас чекає гірський чебрець, м’ята, чорничні й малинові пагони, листки суниці, шипшина. Назбирали й зварили, а далі на терасу до вуличного каміну.

А крім лісу, ви за якусь годину пройдетесь лісовими галявинами-царинками, помилуєтесь краєвидами, втамуєте спрагу кришталево чистою джерельною водою.

Якщо хочете на все подивитись згори, то найкраща гора для цього – Пікуй! Для туристів і краєзнавців – символ цієї частини Карпат. Вище лісу на його схилах потрапите в країну субальпійських трав і квітів, химерних скель і захмарних краєвидів. Тільки не забудьте спортивне взуття, легкий і теплий одяг, дощовик і (обов’язково!!!) фотоапарат.

Цікаво пройтися самим Щербовцем: старовинна церква, гірський побут, доброзичливі люди. Маєте можливість – побувайте у церкві Святого Духа. Кажуть, що в горах до Бога ближче. І Богослужіння на краю цивілізації позбавлене міської суєти.

Від церкви недалеко до сусіднього села Пашківці, де ще один старовинний храм, давні кам’яні хрести й мальовничі хатки, між якими бігають гуси. А якщо маєте час і велике натхнення, пройдіть далі дорогою на північ. З лівого боку побачите маленьку капличку, а в ній святе джерело, і також – Святого Духа. Цього місця не знайдете в жодному путівнику. А ще тут – неймовірні пейзажі! Художників чекають майбутні шедеври. Якщо доїдете до каплички автомобілем, то все життя будете гордитись своїм водійським хистом. Тільки у дощ машиною не ризикуйте!